Комунальне підприємство “Кролевецька лікарня” Кролевецької міської ради

Медична допомога мешканцям району надається центральною районною лікарнею та її структурними підрозділами.

Ліжковий фонд ЦЛ складає 160 ліжок (показник забезпеченості стаціонарними ліжками по району – 42,6 на 10 тис. населення) та поліклінічним відділенням на 330 відвідувань в зміну.

Із загального числа ліжок:

  • загально-терапевтичне на 65 ліжок (терапевтичне – 35, кардіологічне – 10, неврологічне – 20),
  • загально-хірургічне з травматологічними ліжками – 45 ліжок (хірургічне – 30, травматологічне – 15),
  • педіатричне – 17 ліжок,
  • загально інфекційне – 15 ліжок (для дорослих – 8, дитячих – 7),
  • акушерсько-фізіологічне – 18 ліжок (гінекологія – 9, патологія вагітних – 5, післяпологове – 4).

 

ХАРАКТЕРИСТИКА КРОЛЕВЕЦЬКОГО РАЙОНУ

Понад 400 років минуло з моменту заснування міста Кролевець. Районний центр Сумщини, що з давніх-давен на весь світ славився своїми рушниками. Квітучий край, багатий  історичним минулим, звичаями та традиціями. Священна земля, що дала світові багато відомих і талановитих письменників,  поетів, художників та вчених. Кролевецький район розташований у північно–західній частині Сумської області на річці Реть, з півдня омивається р. Сейм, а з півночі – неповторною своєю величчю, р. Десна.

Район межує на півночі з Шосткинським, на сході – з Глухівським, на південному сході – з Путивльським, на півдні – з Конотопським районами Сумської області, а на заході з Коропським районом Чернігівської області. Через територію району проходить крупна стратегічна автомагістраль Бачивськ – Кіпті. Районний центр має вигідне залізничне сполучення Київ – Москва. Площа району 1,3 тис. км2.

На околиці міста знаходиться особливий, унікальний об’єкт природнозаповідного фонду України – ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення “Яблуня-колонія”, орієнтовний вік якої – понад 200 років.

Кролевецькі рушники

Кролевецький рушник – це символ, своєрідний код України.

І справді, як Вологду без мережив, Опішню без куманців, Хохлому без писанок, так і Кролевець неможливо уявити без рушників.

Для кролевецького рушника характерне поєднання білого і червоного кольорів. Велику цінність для нас становить орнамент, що прикрашає рушники. На білому фоні між густо червоними смугами ткався багатий орнамент, яким ткачі передавали навколишній світ умовними знаками: Прямою горизонталлю – означали землю, хвилястою – воду, хрестом – вогонь. Одні рушники суціль заткані візерунками, на інших вони є густішими по краях і рідшими до середини. Відомі і старовинні кролевецькі рушники, надзвичайно густо заткані червоним. Це був фон, а орнамент на ньому творили залишені не затканими білі прямокутники, розташовані то ланцюжком, то врозсип, то зірчасто, рівні й хвилясті паралельні лінії.

В орнаменті витримувались геометричні форми. В геометризованому стилі зображались на рушниках квіти, листя, колоски, зірки, птахи, вода, небо. Отже, рослинний орнамент притаманний українським народним вишивкам, стилізувався під геометричні фігури.

Рушник у Кролевці був не лише обов’язковою приналежністю, але й своєрідним народним символом. Тому й не дивно, що рушник супроводжує кожного з нас з народження і до смерті. Він неодмінний як ритуальний, так і культовий предмет під час дійств і церемоній. Ще й досі у селах рушниками прикрашають оселю. І вона як писанка стає. Рушники стелять молодятам під ноги, щоб слався їм щасливий і сонцесяйний шлях. Він символізує щасливу дорогу. Його дарує синові мати, виряджаючи з дому. На рушнику приймають новонародженого. На нім подаємо хліб-сіль. Рушником накривають труну, й опускають в землю теж на рушнику.

Тільки в Кролевці рушники не вишивали й не вишивають. Увесь щедро дарований хист віддавали й віддають художньому ткацтву.