Кролевецька центральна районна лікарня

Медична допомога мешканцям району надається центральною районною лікарнею та її структурними підрозділами.

Ліжковий фонд ЦРЛ складає 160 ліжок (показник забезпеченості стаціонарними ліжками по району – 42,6 на 10 тис. населення) та поліклінічним відділенням на 330 відвідувань в зміну.

Із загального числа ліжок:

  • загально-терапевтичне на 65 ліжок (терапевтичне – 35, кардіологічне – 10, неврологічне – 20),
  • загально-хірургічне з травматологічними ліжками – 45 ліжок (хірургічне – 30, травматологічне – 15),
  • педіатричне – 17 ліжок,
  • загально інфекційне – 15 ліжок (для дорослих – 8, дитячих – 7),
  • акушерсько-фізіологічне – 18 ліжок (гінекологія – 9, патологія вагітних – 5, післяпологове – 4).

 

ХАРАКТЕРИСТИКА КРОЛЕВЕЦЬКОГО РАЙОНУ

Понад 400 років минуло з моменту заснування міста Кролевець. Районний центр Сумщини, що з давніх-давен на весь світ славився своїми рушниками. Квітучий край, багатий  історичним минулим, звичаями та традиціями. Священна земля, що дала світові багато відомих і талановитих письменників,  поетів, художників та вчених. Кролевецький район розташований у північно–західній частині Сумської області на річці Реть, з півдня омивається р. Сейм, а з півночі – неповторною своєю величчю, р. Десна.

Район межує на півночі з Шосткинським, на сході – з Глухівським, на південному сході – з Путивльським, на півдні – з Конотопським районами Сумської області, а на заході з Коропським районом Чернігівської області. Через територію району проходить крупна стратегічна автомагістраль Бачивськ – Кіпті. Районний центр має вигідне залізничне сполучення Київ – Москва. Площа району 1,3 тис. км2.

На околиці міста знаходиться особливий, унікальний об’єкт природнозаповідного фонду України – ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення “Яблуня-колонія”, орієнтовний вік якої – понад 200 років.

Кролевецькі рушники

Кролевецький рушник – це символ, своєрідний код України.

І справді, як Вологду без мережив, Опішню без куманців, Хохлому без писанок, так і Кролевець неможливо уявити без рушників.

Для кролевецького рушника характерне поєднання білого і червоного кольорів. Велику цінність для нас становить орнамент, що прикрашає рушники. На білому фоні між густо червоними смугами ткався багатий орнамент, яким ткачі передавали навколишній світ умовними знаками: Прямою горизонталлю – означали землю, хвилястою – воду, хрестом – вогонь. Одні рушники суціль заткані візерунками, на інших вони є густішими по краях і рідшими до середини. Відомі і старовинні кролевецькі рушники, надзвичайно густо заткані червоним. Це був фон, а орнамент на ньому творили залишені не затканими білі прямокутники, розташовані то ланцюжком, то врозсип, то зірчасто, рівні й хвилясті паралельні лінії.

В орнаменті витримувались геометричні форми. В геометризованому стилі зображались на рушниках квіти, листя, колоски, зірки, птахи, вода, небо. Отже, рослинний орнамент притаманний українським народним вишивкам, стилізувався під геометричні фігури.

Рушник у Кролевці був не лише обов’язковою приналежністю, але й своєрідним народним символом. Тому й не дивно, що рушник супроводжує кожного з нас з народження і до смерті. Він неодмінний як ритуальний, так і культовий предмет під час дійств і церемоній. Ще й досі у селах рушниками прикрашають оселю. І вона як писанка стає. Рушники стелять молодятам під ноги, щоб слався їм щасливий і сонцесяйний шлях. Він символізує щасливу дорогу. Його дарує синові мати, виряджаючи з дому. На рушнику приймають новонародженого. На нім подаємо хліб-сіль. Рушником накривають труну, й опускають в землю теж на рушнику.

Тільки в Кролевці рушники не вишивали й не вишивають. Увесь щедро дарований хист віддавали й віддають художньому ткацтву.